Jamala.UA

Режисерка: Анна Акулевич
Прем’єра: 13.04.2017
Тривалість: 69 хв.

Документальний фільм «Jamala.UA» розповість глядачам про шлях кримськотатарської співачки до великої перемоги на «Євробаченні-2016». Фільм-портрет дає можливість побачити Джамалу з іншого боку – без світла прожекторів, сценічного лиску і гри на камеру. В ньому співачка жива, справжня, просто людина зі своїм характером, принципами, сумнівами, втомою, слабкостями та великою любов’ю до музики. «Jamala.UA» створювався майже 2 роки під керівництвом молодої режисерки Анни Акулевич, для якої фільм став документальним дебютом.

Про режисерку

Анна Акулевич закінчила у 2008 році кінофакультет Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого. У 2014 році там само, на факультеті кінознавства, Анна закінчила аспірантуру, після чого 5 років займалась викладацькою діяльністю. Окрім того, працювала на телебаченні та в кіно. У 2013 році зняла свій дебютний ігровий фільм «Це я», а у 2017 – документальний фільм «Jamala.UA».

Виграти Все

Режисер: Дмитро Томашпольський
Прем’єра: 04.11.2016
Тривалість: 52 хв.

Фільм «Виграти все» розповідає історію легендарного українського тренера Ігора Турчина та історію успіху жіночої гандбольної команди «Спартак» (Київ), що під його керівництвом виграла усі можливі титули та стала єдиною у світі командою, яка потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Фільм про визначну людину і тренера, який помер під час гри, але не програв. Свытова прем’єра фільму «Виграти все» відбулась 18 листопада в Італії, в рамках конкурсної програми «Спортивні фільми та телепередачі» 34 Міланського міжнародного фестивалю Федерації спортивних фільмів та телебачення. Після цього фільм потрапив до рейтингу «Найкращі в світі фільми про спорт 2016 року».

Про режисера

Дмитро Томашпольський – український кінорежисер, сценарист, продюсер, член Національної спілки кінематографістів України. Дмитро Львович зняв понад 20 ігрових фільмів та телесеріалів. У творчому доробку режисера три документальних фільми: «Я – мобер» (2013), «Лариса Кадочникова. Автопортрет», який у 2014 році був визнаний Союзом кінематографістів України кращим фільмом року, а також отримав премію Івана Миколайчука. У 2016 році Дмитро Томашпольський створив документальний фільм «Виграти все».

Урок Ходіння

Nauka Chodzenia

Режисер: Марчін Копєц
Тривалість: 51 хв.
Українська прем’єра фільму

Головний герой фільму – постать непересічна: гангстер, який намагається стати хорошою людиною. Та в його випадку це не так просто. Все своє життя він змушував страждати інших і викликав у людей тільки страх. Наразі Пьотру 45 років, і він – колишній ув’язнений член варшавської мафії, який після звільнення пробує почати життя з нового аркуша. Прагнучи спокутувати колишні гріхи, вперше в житті легально влаштовується на роботу – до хоспісу. Ми спостерігатимемо за героєм, який пробує робити перші кроки в нормальному суспільстві, ламає свої зовнішні та внутрішні перепони і намагається подолати свої слабкості. Окрім того, «Урок ходіння» – це фільм-спроба зазирнути в минуле та зрозуміти корінь проблеми. Прем’єра фільму відбулась навесні 2016 року в рамках 56 Краківського кінофестивалю, після чого розпочалась фестивальна подорож «Урока ходіння» світом.

Про режисера

Марчін Копєц народився 1978 року в Гдині. Закінчив Гданьський університет за напрямком «Філософія», а також курс «DOK PRO» у Школі Анджея Вайди. Окрім того, має за плечима цілу низку успішно завершених театральних і сценарних майстер-класів, та Діджейську академію в Нью-Йорку. «Урок ходіння» став для Марчіна дебютним фільмом.

Варіація на віолончелі соло

Wariacja na wiolonczele solo

Режисерка: Олександра Рек
Тривалість: 37 хв.
Українська прем’єра фільму

Ця документальна стрічка – історія любові. Але це не любов чоловіка до жінки, а палке почуття віолончеліста Домініка Полонського до свого інструмента. Фільм знайомить нас із буднями небуденного музиканта, в якого паралізувало лівицю. Через це Домінік втратив здатність виконувати класичні твори. Втім, він успішно виконує сучасну та експериментальну музику і грає разом із найбільшими оркестрами Польщі та інших країн. Типова «лав сторі» розкриває різні відтінки кохання. Ми споглядаємо за тим, як розвиваються його почуття до Мадам Віолончелі: від захоплення через тугу до опіки та навіть ненависті.

Про режисерку

Режисерка-документалістка Олександра Рек народилася у 1982 році у Лодзі. Вона також є авторкою сценаріїв та телерепортажів для польського громадського телебачення «Telewizja Polska». Випускниця кіношколи в Лодзі та Лодзького університету («Культурологія»). Олександра також закінчила кіношколу Анджея Вайди за курсом «DOK PRO». Останні дев’ять років режисерка співпрацює із громадським телеканалом «TVP Łódź». Вона підготувала кілька десятків телерепортажів для загальнодержавного мовлення та отримала кілька нагород на кінофестивалях. Двічі її визнавали Журналісткою року в Польщі (останній раз у 2015 році).

Рідні

Режисер: Віталій Манський
Прем’єра: 02.02.2017
Тривалість: 90 хв.

Громадянин Росії, народжений в СРСР, українець Віталій Манський мандрує Україною, щоб досліджувати українське суспільство після Революції Гідності, або Євромайдану, на прикладі своєї власної сім’ї, що живе в різних кінцях країни: у Львові, Одесі, на Донбасі та в Криму. Стрічка шукає причини конфлікту, після якого громадяни однієї країни опинилися по різні боки барикад, в тому числі й сім’я режисера. Головний наратив відбувається зараз, але інша його лінія висвітлює глибоке коріння конфлікту між Україною і Росією.

Про режисера

Віталій Манський – режисер, продюсер, сценарист. Народився у 1963 у Львові. У 1982 році переїздить до Москви, де вступає до ВДІКу. Як режисер дебютував у 1989 році. Пан Манський зняв понад 30 фільмів, що були показані на більше ніж 400 фестивалях, включно з фестивалем в Каннах, Сан Себастьяні, Роттердамі, Берліні, Амстердамі, Ріо де Жанейро, Лісабоні і навіть Пьонгйанзі. Віталій Манський володар білше ніж 50 росіських та міжнародних нагород, серед яких – Кришталевий Глобус Карлових Вар, Срібний Голуб з Лейпцигу, нагорода за кращу режисуру (Локарно, Кінотавр) та ін. Як продюсер працював з ренатою Літвіновою, Олександром Росторгуєвим, Сергієм Мірошниченко, Дмітрієм Желковським, Сергієм Лозницею та ін.

Гострий біль

Гострий біль - кадр з фільму

Режисер: Валерій Пузік
Прем’єра: 28.04.2017
Тривалість: 11 хв.

У Толіка була мрія: він хотів бути перевертачем пінгвінів. З Антарктидою не склалось. Його мрія збулась в зоні АТО. Але кіно не про це. Фільм про зуби. Фільм народився у творчій лабораторії «MyStreetFilms-Рубіж» Фестивалю кіно та урбаністики «86». Під час Фестивалю «86» відбулась прем’єра фільму. Другим фестивалем для «Гострого болю» стала «Відкрита ніч», де фільм став кращим в номінації «Неігровий фільм», а також здобув спеціальний приз фестивалю «За пошук героя».

Про режисера

Валерій Пузік за освітою – художник-дизайнер. Має за плечима більше 10 виставок живопису та графіки. Працював журналістом для декількох ЗМІ. Автор низки новел та оповідань. Режисер документальних короткометражних стрічок та відеопоезій. У січні 2015 року пішов добровольцем на фронт. Брав участь у бойових діях на Донбасі в складі 5 батальйону Добровольчого українського корпусу Правого Сектору (ДУК ПС). Разом з побратимами зняв короткометражний документальний фільм «Перемир’я», потім міні-серіал «Бліндаж», де був сценаристом проекту.

Три розмови про життя

Trzy rozmowy o życiu

Режисерка: Юлія Станішевська
Тривалість: 25 хв.
Українська прем’єра фільму

Фільм «Три розмови про життя» – це, власне, три коротких, проте важких і болісних розмови матері і доньки. Де мати – лікарка і глибоко віруюча католичка, донька – агностик, а її діти прийшли в цей світ за допомогою штучного запліднення. Бабуся обожнює своїх онуків, проте абсолютно не визнає такого способу їх появи. Донька мріє, що мати змінить своє ставлення, а мати, в свою чергу, розривається між любов’ю до дітей та релігійними догмами і надзвичайно хотіла б, щоб донька її зрозуміла. Фільм намагається зрозуміти обох. Слід додати, що режисерка фільму Юлія Станішевська – це і є донька. Їй вдалося подолати власний біль від непорозуміння і створити дуже щирий і інтимний фільм-портрет. Фільм за своє ще не дуже довге фестивальне життя вже здобув низку нагород і відзнак. Серед них – нагорода Міжнародного кінофестивалю «Off Cinema» у Познані, як «важливий фільм про потребу і можливість діалогу, який вимощує дорогу до зустрічі близьких людей».

Про режисерку

Юлія Станішевська закінчила Вищу школу мистецтв у Парижі за напрямком «Візуальне мистецтво». Її роботи були представлені по всій Європі. Зокрема, у Луврі. Юлія опублікувала дві книги, одна з яких носить назву «Париж-Варшава 24 години без зупину». Користуючись документальною фотографією, Юлія створює поезію з буденності людського життя. Її особливо цікавить життя та ареал існування містян – таких, як кожен і кожна з нас. «Три розмови про життя» стала дебютною стрічкою для Юлії Станішевської.

Тісний зв’язок

Więzi

Режисерка: Зоф’я Ковалевська
Тривалість: 18 хв.
Українська прем’єра фільму

Сорок п’ять років з дня весілля – це вам не жарт. Барбара та Здзіслав могли б собою пишатися, якби не той факт, що чоловік в цьому подружжі вже вісім років живе з іншою жінкою. Проте зараз подружжя знову разом. Хоч Барбара впевнена, що, якби не хворі ноги, її чоловік вже сьогодні бігав би за усіма спідницями Кракова. Буденні проблеми, пов’язані з оплатою рахунків та пересуванням меблів в кімнаті, стирають гостроту злості за минулі гріхи. Прем’єра фільму відбулась 2016 року на 56 Краківському кінофестивалі, де одразу здобула «Срібного дракона» за кращий документальний фільм. Після того «В’язнів» було відібрано до участі в конкурсних програмах майже 35 престижних кінофестивалів. Так, приміром, стрічці було присуджено Гран-прі Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів «ŻubrOFFka», як «простому, проте гумористичному та інтимному способу зображення зв’язку двох людей, що справляє надзвичайне враження своєю щирістю». Наразі завдяки своїм перемогам фільм вже знаходиться у списку до Оскарівських номінантів.

Про режисерку

Режисерка Зоф’я Ковалевська народилася 1995 року у Кракові. Студентка третього курсу у кіношколі в Лодзі, де вивчає режисуру кіно. Наразі Зоф’я працює одразу над двома новими проектами: ігровою короткометражною роботою в Лодзі та новим документальним фільмом у Школі Анджея Вайди в Варшаві.

Ма

Режисерка: Марія Стоянова
Прем’єра: 28.04.2017
Тривалість: 17 хв.

Головна героїня фільму – Мама. Вона годує синичок з вікна багатоповерхівки мікрорайону «Східний», що у Маріуполі, і вирощує айву на дачі під Сартаною. Розказуючи про своє нехитре життя, жінка знімає на «фотік» ролики для своєї дочки, яка мешкає в Києві і якій часто не додзвонитися. Аби розмова тривала, мама підгодовує свою дорослу дитину казками та шушеребками. З моменту того, як фільм побачив світ, пройшло всього три місяці. Та за цей час він потрапив вже на три кінофестивалі: Міжнародний архітектурний фестиваль «CANactions» та фестиваль «Biografilm» в італійській Болоньї. Прем’єра ж фільму відбулась під час IV Фестивалю кіно та урбаністики «86» у Славутичі, де він виграв Гран-прі та приз глядацьких симпатій.

Про режисерку

Марія Стоянова закінчила Києво-Могилянську академію за спеціальністю «Культурологія» та Центральноєвропейський університет (м.Будапешт) за спеціальністю «Соціологія та соціальна антропологія», де і отримала перший досвід створення документального кіно. Надалі була координаторкою на українських міжнародних кінофестивалях, брала участь у програмах для молодих кінематографістів «Indie Lab» та «Young Filmmakers for Peace». Її проект повнометражного документального фільму «Enjoy Your Fly» зайняв перше місце конкурсу від Гете Інституту і зараз знаходиться у стадії розробки. За останні два роки Марія, зокрема, створила такі документальні фільми як «Екзарх» (2015) та «Експедиція» (2017).

Металурги

Режисер: Євген Нікіфоров
Прем’єра: 28.04.2017
Тривалість: 7 хв.

Маріуполь — місто з однією з найбільш багатих і різноманітних в країні колекцією монументальної мозаїки радянського часу. Чи вважають місцеві жителі свої мозаїки окрасою міста/району/будинку/заводу і чи знають їхню мистецьку цінність? Чи можуть вони зіставити самих себе сьогоденних із зображеними на мозаїках людьми? Адже основним сюжетом будь-якого радянського монументального панно було життя та праця «типового» громадянина. Фільм було створено в рамках програми «MyStreetFilms-Рубіж» від Фестивалю кіно та урбаністики «86», саме під час IV Фестивалю «86» у Славутичі відбулась прем’єра. Пізніше фільм було продемонстровано на Міжнародному архітектурному фестивалі «CANactions» у Києві.

Про режисера

Євген Нікіфоров народився 1986 року в місті Васильків. Проживає та працює у Києві. Професійну практику розпочав у 2005 році, з 2013 року працює над власними документальними фотопроектами. Основною практикою є фіксація змін у публічному просторі, його трансформацій внаслідок соціально-політичних змін у суспільстві.

Коли цей вітер вщухне

Kiedy ten wiatr ustanie

Режисерка: Аніела Габріель
Тривалість: 68 хв.
Українська прем’єра фільму

Фільм знайомить нас із кримськотатарською родиною, яка живе в Криму. Чотири особисті історії членів однієї родини препарують ситуацію, коли люди вимушені жити під тиском політичного режиму. Такі ж труднощі, з якими стикається одна конкретна сім’я, мають й інші члени кримськотатарської спільноти. Тож фільм вийшов емоційно дуже насичений. Проте стрічка фокусується не на питанні влади, режиму чи на факті окупації, а на тому, до яких наслідків це все призводить у житті звичайних людей, які просто хочуть спокійно жити, утримувати родини та кохати одне одного. Фільм було визнано найкращим у конкурсі студентських робіт на одному з найпрестижніших фестивалів документального кіно IDFA (Амстердам).

Про режисерку

Аніела Габріель народилася 1985 року у Вроцлаві, де вона вивчала історію мистецтва. Аніела має науковий ступінь з теорії театру Ягелонського університету. Наразі вона навчається у Польській національній кіношколі у Лодзі. Нещодавно Міністерство культури Польщі відзначило її мистецькі досягнення нагородою. Одна з документальних стрічок режисерки «Летіти чи не летіти» у 2014 році увійшла до «Top European Shorts» (рейтинг кращих європейських короткометражних фільмів). Наразі Аніела працює над повнометражним художнім фільмом, що стане її дебютом у цій категорії.

Перший поляк на Марсі

Pierwszy polak na Marsie

Режисерка: Агнєшка Елбановська
Тривалість: 37 хв.
Українська прем’єра фільму

В нашій галактиці, на третій планеті від Сонця, 68-річний Казимір будує прилад для зв’язку з космосом. У тому ж часовому проміжку розпочинається битва за участь у космічній подорожі на Марс під назвою «Mars One». Казимір отримує шанс стати одним з перших колонізаторів далекої планети. Та для цього йому слід обійти понад 3000 інших кандидатів. Прем’єра фільму відбулась восени 2016 року на 32 Варшавському кінофестивалі, де він одразу отримав Гран-прі в секції «Короткометражне кіно»: «За вибір ризикованої ідеї фільму, де межують декілька жанрів, в результаті чого з’явилась іронічна історія, яка блискуче показує сучасну Польщу та абсурдність глобалізму в сучасному світі. Де герой в маленькому селі посеред центру Європи хоче вийти в космос, в прямому і переносному значеннях».

Про режисерку

Агнєшка Елбановська – режисерка і фотографка, членкиня Спілки кінематографістів Польщі. Випускниця Варшавського університету, Варшавської школи кіно та телебачення та Школи Анджея Вайди. Її останній фільм «Невідома Генрика Фаста» був показаний чи не в усьому світі та зібрав цілу низку нагород. Від 2008 року Агнєшка також співпрацює з польським державним телебаченням «TVP SA», знімаючи для них документальні фільми, програми на культурну тематику та репортажі.